Улас Самчук" Волинь"
Улас Самчук «Волинь»
80 років із часу написання 1-го тому романа-епопеї (1932)
Віхи життя і творчості
І напишем тверді заповіти,
Нехай чує і суша, і море:
Від сьогодні ніхто вже не зборе
Боже слово у вічнім Всесвіті.
Улас Самчук
Літературні псевдоніми — В. Данильчук і В. Перебендя, псевдоніми, якими письменник користувався в публіцистиці 1930—40-х років,— Іван Влодко, Ольга Волинянка, Кай, Ф. Грак; криптоніми, якими письменник користувався в публіцистиці 1930—40-х років — УС, М.П., П.Б., Б.П., В.Р., М.К., Ф.Н.
Також цілком офіційно митець мав впродовж життя два прізвища — Самчук і Данильчук (метричний запис про народження у церковній книзі зроблений на прізвище Самчук, а паспорт громадянина Канади 1975р. виписаний на Данильчука).
Улас Олексійович Самчук народився 20 лютого 1905 року в селі Дермань Дубенського повіту Волинської губернії (нині Здолбунівський район Рівненської області) у родині Олексія Антоновича та Настасії Ульянівни Самчуків. Cвітогляд майбутнього визначного письменника формувався в родинному колі та у суспільному середовищі. Згодом він писав: ”… Дермань для мене центр центрів на планеті. І не тільки тому, що десь там і колись там я народився… Але також тому, що це справді „село, неначе писанка“, з його древнім Троїцьким монастирем, Свято-Феодорівською учительською семінарією, садами, парками, гаями, яругами, пречудовими переказами та легендами”. У літературній творчості Самчук був літописцем змагань українського народу протягом сучасного йому півстоліття.
Улас Самчук перше власне оповідання «На старих стежках» опублікував у 1926 році у варшавському журналі «Наша бесіда», а з 1929 року став постійно співпрацювати з «Літературно-науковим вісником», «Дзвонами» (журнали виходили у Львові), «Самостійною думкою» (Чернівці), «Розбудовою нації» (Берлін), «Сурмою» (без сталого місця перебування редакції).
У найвидатнішому творі Самчука — трилогії «Волинь» (І—III, 1932—1937) створений образ української молодої людини кінця 1920-х — початку 1930-х pp., що прагне знайти місце України у світі й шляхи її національно-культурного і державного становлення. Робота над першою і другою частинами тривала з 1929 по 1935 роки, над третьою — з 1935 по 1937 роки. Саме роман «Волинь» приніс 32-річному письменнику світову славу.
Ідейним продовження «Волині» є повість «Кулак» (1932). У романі «Марія» (1934) відтворена трагедія голодомору українського народу на центральних і східноукраїнських землях 1932—1933, у романі «Гори говорять» (1934) — боротьба гуцулів з угорцями на Закарпатті.
У повоєнний період творчості Самчука сюжетним продовженням «Волині» є його роман-хроніка «Юність Василя Шеремети» (І-ІІ, 1946-47).
В 1947 закінчив драму «Шумлять жорна».
У незакінченій трилогії «Ост»: «Морозів хутір» (1948) і «Темнота» (1957), зображена українська людина і її роль у незвичайних і трагічних умовах міжвоєнної і тогочасної “підсовєтської” дійсности.
Темами останніх книг Самчука є боротьба УПА на Волині (роман «Чого не гоїть вогонь», 1959) і життя українських емігрантів у Канаді («На твердій землі», 1967). Переживанням другої світової війни присвячені спогади «П'ять по дванадцятій» (1954) і «На білому коні» (1956).
Письменник помер у Торонто 9 липня 1987р.
Трилогiя "Волинь" Уласа Самчука - художнiй лiтопис української iсторiї XX столiття
"Хочу бути
лiтописцем українського
простору в добi, яку сам
бачу, чую, переживаю"
У. Самчук
Чи не найповніше конкретизує це завдання саме «Волинь» — розлоге епічне полотно, що унаочнює шлях сільського хлопчака, а потім юнака Володьки Довбенка (в образі якого яскраво простежуються автобіографічні мотиви) крізь війни, революції до себе самого. "Волинь" - твiр значною мiрою автобiографiчний. В основу його сюжету покладено факти життя автора та його родини. Ми знаходимо багато схожого в бiографiях Самчука й головного героя роману Володька Довбенка.
Перебуваючи на чужинi, прозаїк надзвичайно болiсно переживав розлуку з близькими йому людьми. Саме туга за рiдним краєм, батькiвським домом, батьками, сестрою стали головним поштовхом i бажанням повернутися подумки на Волинь, створити епiчний широко розгорнутий роман про людей, мiж яких вiн вирiс, яких знав i любив, без яких його iснування не мало сенсу.
Зміст трилогії цим далеко не вичерпується, про що свідчать назви окремих її частин: «Куди тече та річка» (1928—1932), «Війна і революція» (1929—1938), «Батько і син» (1935—1937), кожну з яких можна вважати своєрідною сходинкою до остаточної і художньо доказової переконаності автора в спромозі українського селянина закласти своєю працею і Духом фундамент рідної держави.
На час виходу в світ першого тому цієї книги авторові було лише 26 років. Багатьох читачів і літературних критиків дивувало, як міг народитися у двадцятишестилітнього юнака такий багатий, проблемно-синтетичний художній світ українського села із такими психологічно об’ємними характерами, таке емоційне чуття органічного самовираження персонажів через діалоги і рефлексію. Адже Улас Самчук не зміг здобути професійної, системної освіти. Безперечно, головну роль у становленні його як письменника відіграла самоосвіта. Читав Улас Самчук багато – від улюблених Шевченка і Лесі Українки, до А. Кащенка, Вальтера Скотта, Жюля Верна, Фенімора Купера, Майна Ріда, Гі де Мопассана, Кнута Гамсуна, Льва Толстого…
Розпочав Улас Самчук писати цей епічний твір у 1927р. А у 1932 р. році перша книга трилогії «Куди тече річка» вийшла друком у львівському журналі «Дзвони». Успіх був несподівано великим і головне – не згасав протягом усіх чотирьох років публікації нових розділів першого роману «Волині».
Львівське товариство письменників і журналістів ім. І. Франка присуджує Уласу Самчуку першу премію. «Волинь» перекладають польською мовою і друкують 1936 р. у Варшаві. В 1935 р. з’являється друком друга частина «Волині» - «Війна і революція», а в 1937-му - «Батько і син».
Особливу роль у формуванні світоглядних позицій майбутнього письменника зіграло навчання в Дерманській учительській семінарії, особливо відтоді, коли її очолив видавець і публічний, громадський активіст Михайло Чернавський. Саме він вселяв у душі учнів почуття гордості за рідну землю, прищеплював любов до національної історії і заряджав енергією віри в незалежну Україну.
Небагатьом митцям вдавалося замолоду написати таке велике епічне полотно з життя народу й піднятися на таку висоту майстерності й філософського осмислення змальованих подій.
Вже сама назва твору вказує на те, що оповідається в ньому про рідний письменникові край. Волинь у передреволюційний час, у революцію та громадянську війну постає перед нами зі сторінок твору. Події, зображені в романі Волинь» розгортаються в конкретному географічному просторі. Це Волинське Полісся, а визначальний простір світовідчуття і побутування родини Довбенків – це Лебеді, Лебедщина, Дермань, Тилівка, Крем'янець.
Прагнучи створити широке епiчне полотно про життя волинського селянства першої третини XX столiття, письменник змалював понад 450 персонажiв. Ми зустрiчаємося у романi iз селянами-хлiборобами рiзного достатку, помiщиками, священиками, панськими прикажчиками, урядовцями, солдатами Першої свiтової вiйни, революцiйними матросами. Вони - люди рiзного вiку, рiзних уподобань, рiзних полiтичних поглядiв, вони - народ. Трилогiя "Волинь" охоплює iсторiю українського роду Довбенкiв, якi мiцно, серцем приросли до наймальовничiшого куточка України. Їм визначено долею жити у час великих соцiальних зрушень, боротися за збереження своєї сiм'ї, свого добробуту, корiння, любовi до землi. Матвiй та Володько Довбенки - носiї поглядiв селян на свiт, нового та старого. Матвiй не мислить себе без працi на землi, яка дає йому фiзичнi сили i духовну мiць, та Володько зачарований красою Волинi, загадковiстю її природи, хай важкою, але життєдайною силою селянської працi, вбирає, як губка, подiї навколишнього життя i покидає рiдну домiвку, щоб здобути знання i ними бути корисним рiдному краю.
Самчук поселив родину Довбенкiв на хутiр, розповiдає про їхнє родинне життя, в якому панує мир, спокiй, злагода. У кожного своя робота: батько корчує пнi за лiсом на вирубi, "щоб просо вродило, а пiсля пшениця"; мати пiшла до млина; старший син Василь корови пасе, менший Володько, хоч йому ще й семи рокiв немає, доглядає найменшого Хведота. Чiткий розподiл обов'язкiв, кожен знає своє мiсце. Та життя iде й iсторичнi буревiї вносять свої корективи у родинне життя. Батько Матвiй - надiйна людина, господар на своїй землi, витримав на своїх плечах усi злигоднi та лишається людиною з чистою совiстю, бо завжди керувався iстинними iдеалами добра. Дiти пiдростають, Василь та Хведот цiкавляться, як i батько, господарством. А ось Володька, викупаного в красi волинської природи, "бiльше цiкавлять книжки та малюнки, та спiв, та музика, та школа, та мiста, та краї далекi, всiлякi розповiдi про страшне, про незбагнуте та про "Боже". Сидячи на березi рiчки, дивлячись як несе вона свої води у безвiсть, багато рiзних питань у Володька народжуються. I саме в цей момент вiн уперше вiдчуває i плиннiсть часу, i безкiнечнiсть та красу свiту, замислюється над своєю життєвою дорогою. Не випадково, що джерело рiчки, якою так цiкавиться Володько, знаходиться в Дерманi - батькiвщині Уласа Самчука. Символiчно, що й погляд Володька спрямований на схiд - там сходить сонце, туди тече рiчка. Зi сходом ототожнюються у нього вимрiяна справжня Україна, з Днiпром, з Сiччю, з козаками, з соняшниками... Та зась! Чомусь вимрiяний схiд у Самчукового Володька постiйно стикається iз в'язницями (адже так було i у життi самого автора). Сучасний його свiт, навпаки, потворний: терор, Соловки, голод... Але минулого не повернеш, майбутнє ж пов'язане тiльки iз заходом, конкретнiше - з Європою. Автор на власнi очi бачив разючий контраст мiж Заходом i Україною, яка внаслiдок своєї недоформованостi все ще лишалась на узбiччi свiтової iсторiї i "всi, кому лиш заманеться, зобижають її". Тому Володько i вступає у боротьбу, бореться по-своєму, по-довбенкiвськи, як iстинний "продовжувач батькiвської справи, носiй його сутностi в нових iсторичних умовах" Володько не може змиритися з байдужiстю народу до своєї власної долi, з вiдсутнiстю у народу почуття самоповаги. Як i сам автор, Володько вважає фатальною помилкою цiлого народу те, що українцi - це тiльки селянська нацiя. Нi! Заперечує автор. А тому Володько у романi з'являється ще i як людина, збагачена мудрiстю народiв усього свiту. I уже людей, своїх односельцiв, вiн сприймає не лише як темних знедолених мужикiв, а як нащадкiв того народу, перед вiйськом якого свого часу вiдчинялися брами європейських столиць, який давав європейським державам королiвськi династiї, який давав таких полiтикiв, про яких писали найкращi письменники свiту, будував такi замки i храми, красi й величi яких ще довго дивуватимуться люди.
Коло ідей і тем, піднятих у трилогії, У. Самчук розробляє і в романах «Кулак» (1932) та «Марія» (1933). Показово, що вони написані в той час, коли створювалась і «Волинь», і є ніби похідними від неї. «Кулак» - твір про трагічну долю українського селянства і палке слово на його захист (це дало підставу догматичній критиці на Україні називати автора «куркульським письменником»). Свою реалістичну повість «Марія», присвячену матерям, що загинули голодною смертю на Україні в роках 1932-1933, він творив саме тоді, коли в Україні лютував штучний голод.
Роман "Волинь" у 30-х роках ХХ ст. висувався на здобуття Нобелiвської премiї, та автор не став лауреатом, бо "твори письменникiв погромленого i пригнобленого народу виявились неконкурентоздатними не за мiрою таланту, а через вiдсутнiсть перекладiв, вiдповiдної реклами". I все ж, зiзнається Улас Самчук, "ця книга прорвала не тiльки всi льоди, але й стала своєрiдною сенсацiєю часу". Це "кремезна селянська епопея", - називає Самчукову "Волинь" Є. Маланюк. Письменник, прагнучи донести до нащадкiв правдиве слово очевидця про свiй час i своїх сучасникiв, "щоб їх стопи не затерлися на цiй землi, щоб їх дух не розвiявся в часi i просторi", вважав трилогiю романом-хронiкою. Замислював написати велику епопею "Дiд Днiпро", у якiй прагнув показати тисячолiтню iсторiю України, розповiдаючи про княжу, козацьку та сучасну. Але не судилося...
“Пiти, щоб повернутись...” У цих словах втiлено найзаповiтнiшу мрiю Уласа Самчука. Хоча б ногою ступити на рiдну землю. Авторовi високохудожнiх творiв не вдалося, зате його творам, його лiтературним героям вiдведено довге життя серед вдячних українцiв.
Твори У. Самчука
Самчук У. Волинь : роман-хроніка у трьох частинах : Ч. 1. Куди тече та річка / У. Самчук. – Торонто, 1952. – 314 с
Самчук У. Волинь : роман : у 3 ч. / У. Самчук – [3-е вид]. – Торонто, 1965-1969.
Ч.1: Куди тече та річка. – 1965. - 324 с.
Ч.2: Війна і Революція. – 1969. -398 с.
Ч.3: Батько і Син. – 1969. - 396 с.
Самчук У. Волинь : роман у 3 ч. / У. Самчук. – Острог-Львів : Сполом, 2005. – 632 с.
Самчук У. Волинь : роман у 3 ч. / У. Самчук – К. : Київська правда, 2005. – 584 с.
Самчук У. Волинь : роман у 3 ч. / У. Самчук – К. : Дніпро, 1993.
Самчук У. Волинь [електронний ресурс] : [аудіокнига]. СD-2 / У. Самчук; читає В. Дуб (125 файлів : 430 Мб.). - К., 2010. – 1 ел. опт. диск (СD-ROM); 10 год. 25 хв.
Т.1, Ч.1. : Куди тече та річка; Ч.2. : Війна і революція. – 573 с.
Т.2, Ч.3 : Батько і син. – 334 с.
Самчук У. Дермань : роман у двох частинах [незакінчений] / У. Самчук. – Рівне : Волинські обереги, 2005. – 120 с.
Самчук У. Вибрані твори / У. Самчук. – Х. : Вид-во "Ранок", 2009. – 240 с.
Самчук У. Чого не гоїть огонь : роман / У. Самчук. – К. : Укр. письменник, 1994. – 233 с.
Самчук У. Юність Василя Шеремети : роман / У.Самчук. – Рівне : Волинські обереги, 2005. – 328 с.
Самчук У. OST : роман у 3-х т. Морозів хутір (уривки з тому першого) / У.Самчук // Українське слово : хрестоматія укр. л-ри та літ. критики ХХ ст. Кн. 3. – К., 2001. – С. 170-195.
Самчук У. Марія. Хроніка одного життя : роман / У. Самчук. – К. : Рад. письменник, 1991. – 190 с.
Самчук У. Оповідання / Улас Самчук // Погорина : літ.-краєзнав. журн. Рівненщини. – 2008. – № 6/7. – С.191-239.
Самчук У. П’ять по дванадцятій: Записки на бігу / Улас Самчук // Погорина : літ.-краєзнав. журн. Рівненщини. – 2009. – № 10/11 – С.148-218.
Самчук У. Роздуми про літературу / У.Самчук : зб. літ.-крит. статей / упорядкув., прим., післямова М. Я. Гона. – Рівне, 2005. – 103 с.
Документ доби: публіцистика Уласа Самчука 1941-1943 років / упоряд. А. Жив’юк. – Рівне, 2008. – 456 с. з іл.
Твори У. Самчука в мережі Інтернет
Самчук У. Волинь ; Чого не гоїть огонь ; Гори говорять! ; Марiя ; На тведiй землi ; Нарiд чи чернь? [Електронний ресурс] // Библиотека Мошкова. – Режим доступу : https://lib.ru/SU/UKRAINA/SAMCHUK/. - Назва з екрана.
Самчук У. Волинь [Електронний ресурс] // Український Центр. Українська бібліотека. – Режим доступу : https://www.ukrcenter.com/library/read.asp?id=1463. - Назва з екрана.
Самчук У. Волинь ; Гори говорять! ; Марія ; Нарід чи чернь? ; На твердій землі ; Чого не гоїть огонь [Електронний ресурс] // Бібліотека української літератури. – Режим доступу : https://www.ukrlib.com.ua/books/book.php?id=90. - Назва з екрана.
Про твори письменника
"Волинь" – моє вірую й ісповідую : біобібліогр. покажч. до 100-річчя від дня народження Уласа Самчука / укладач П.І.Демчук; редактор Л.Г.Сахнюк. – Рівне : Волинські обереги, 2005. – 68 с.
Волинські дороги Уласа Самчука : зб. / [упоряд. Я. Поліщук]. – Рівне : Азалія,1993. – 103 с.
Костюк Г. Образотворець «времени лютого» / Г. Костюк // Українське слово : хрестоматія укр. л-ри. та літ. критики XX ст. : У 3 кн. Кн. 2. - К., 1994. - С. 499-513.
Горожанова С. Особливості ономастичного простору в романі У. Самчука «Волинь» / С. Горожанова // Волинь у житті та творчості письменників : зб. наук. праць. - Луцьк : Твердиня. - 2007.
Жив’юк А. Між Сциллою політики і Харибдою творчості : громадсько-політичний портрет Уласа Самчука : [монографія]. – Рівне : “Ліста - М”, 2004. – 184 с. : іл.
Андрій Жив’юк: шлях до покликання : біобібліогр. покажч. до 50-річчя від дня народження / [уклад. Давидюк Р. П.]. – Рівне, 2010. – 70 с.
Жив’юк А. Улас Самчук : усе для школи : українська література, 11 клас / А. Жив’юк, Н. Баскевич. – К. : Артек, 2001. – 62 с.
Самчук Улас : до 90-річчя від дня народження письменника : ювіл. зб. / [упоряд. Я. Поліщук]. – Рівне : Азалія, 1994. – 106 с.
Син Волинської землі: До 105-ї річниці від дня народження : біобібліогр. покажч. / Здолбунівська центральна районна бібліотека. – Здолбунів, 2011. – 48 с.
Улас Самчук Олексійович // Історія української літератури ХХ століття : у 2 кн. Кн.2. : Друга половина ХХ ст. : підруч. / [ред. В.Г.Дончик]. – К. : Либідь, 1998. – С. 227-230.
Улас Самчук: художнє осмислення української долі в ХХ столітті : зб. наук. праць за мат. Всеукр. наук. конф. 11-13 трав. 2005 р. (Рівне-Дермань-Тилявка-Кременець) / РДГУ. - Рівне : Волинські обереги, 2005. - 348 с.
Улас Самчук – славетний син прадавнього Дерманя: До 100-річчя від дня народження : біобібліограф. покажч. / Здолбунівська центральна районна бібліотека. – Здолбунів, 2005. – 39 с.
Фасоля А. М. Великий учитель свого народу : вивчення творчості Уласа Самчука в середній школі 7-8 кл., 10-11 кл. – Тернопіль : Навч. кн. – БогДан, 2000. – 94 с.
***
Бризгун-Соколик О. Улас Самчук в Україні : [видання творів Уласа Самчука на Рівненщині] / О. Бризгун-Соколик // Вісті Рівненщини. – 2008. – 15 лют. – С. 12.
Васюта С. Жорстокий дух руїни : [про творчість У. Самчука] / С. Васюта // Волинь. – 1992. – 5 груд. – С. 7.
Гон М. До вивчення творчості Уласа Самчука / М. Гон // Урок української. – 2005. - № 3/4. – С. 45-46.
Гон М. Роман Уласа Самчука «Волинь» / М. Гон // Слово і час. – 1997. – №8. – С.72-75.
Гупало С. Той, що з народу вичавлював чернь: чому ще й досі ми не протоптали стежки до Уласа Самчука / С. Гупало // Погорина, – 2009. – № 10/11. – С. 349-356.
Дем’янчук Г. Джерело творчості : [про У.Самчука] / Григорій Дем’янчук // Волинь. – 2000. – 18 лют. – С. 6.
Дем’янчук Г. Перша автобіографія : [дослідження про початок літ. роботи У. Самчука] / Григорій Дем’янчук // Рівне. – 1994. – 24 верес.
Дем’янчук О. Улас Самчук міг би бути хорошим політиком [дослідження творчості письменника] / О. Дем’янчук // Україна молода. – 2009. – 13 березня. – С. 20.
Жив’юк А. Дерманські обереги Уласа Самчука / Андрій Жив’юк // Слово і час. – 1993. – № 8. – С.81-82.
Жив’юк А. Улас Самчук і газета «Волинь» (1941-1943 роки) / Андрій Жив’юк // Волинь. – 2005. – 18 лют. – С. 1, 9, 10; 25 лют. – С. 9; 4 берез. – С.8-9.
Жулинський М. «Я повний Україною...» : [огляд творчості] / М. Жулинський // Літ. Україна. – 1995. – 30 берез.
Жулинський М. Виконати свій обов’язок перед собою і нацією / М. Жулинський // Урядовий кур’єр. – 2005. – 19 лют.
Ільчук В. Щоб розбудити національну гідність : [Улас Самчук – ред. газ. «Волинь» (1941-1943 рр.) у м. Рівне] / В. Ільчук // Волинь. – 2000. – 18 лют. – С. 6.
Карп’юк А. «Я бачила Уласа Самчука» : [спогад] / А. Карп’юк // Вільне слово. – 2000. – 16 лют. – С. 3.
Климчук А. Історія одного кохання (Улас Самчук і Тетяна Прахова) / А. Климчук // Погорина. – 2010. – № 14/15. – С. 325-326.
Ковалів В. Й. «Волинь» Уласа Самчука польською мовою : [видана кн. «Волинь» у Варшаві в 1938 р.] / В. Й. Ковалів // Нове життя. – 2005. – 26 берез. – С. 6.
Козаченко А. Улас Самчук – волинський Гомер ХХ століття / А. Козаченко // Рівне. Час. – 2010. - 25 лют. – С. 7.
Кондратюк Н. Його твори гартують свідомість / Н. Кондратюк // Урядовий кур’єр. – 2008. – 21 лют. – С. 9.
Кралюк П. Улас Самчук как европейский мыслитель / П. Кралюк // День. – 2011. - № 34/35. – С. 10.
Кузьменко С. Таким був Улас Самчук / С. Кузьменко // Березіль. – 2001. – № 1/2. – С.183-185.
Лятуринська О. Улас Самчук / О. Лятуринська // Розбудова держави. – 2005. – № 5-8. – С. 45-48.
Нагорна І. Улас Самчук : свіча пам'яті / І. Нагорна // Літературна Україна. – 2011. – 23-25 черв.
Нагорна Н. Тієї далекої осені село Шпанів Рівненського району відвідав Улас Самчук / Н. Нагорна // Вісті Рівненщини. – 2007. – 15 черв. – С. 6.
Онацький Є. Улас Самчук – поет села / Є. Онацький // Розбудова держави. - № 1-4. – С. 72-76.
Панчук Д. Три музи Уласа Самчука / Д. Панчук // Волинь. – 2007. – 9 лют. – С. 10.
Пащук І. Улас Самчук і Авенір Коломиєць : [про дружбу і співпрацю двох письм.] / І. Пащук // Вісті Рівненщини. – 2002. – 11 груд.
Пащук І. Улас Самчук про літературу : [рец. на кн. : Гон М. Улас Самчук. Роздуми про літературу. – Рівне, 2005] / І. Пащук // Вісті Рівненщини. – 2005. – 11 берез. – С. 4.
Пащук І. Ще один роман Уласа Самчука : [рец. на кн. Уласа Самчука «Дермань»] / І. Пащук // Вільне слово. – 2005. – 26 квіт. – С. 7.
Пінчук С. Три епопеї Уласа Самчука / С. Пінчук // Вітчизна. – 1993. – № 11/12. – С. 141-146.
Пінчук С. Український Гомер XX століття / С. Пінчук // Волинь. – 1993. – 16 квіт. –С. 4-5.
Пінчук С. Улас Самчук / С. Пінчук // Слово і час. – 1995. – № 2. – С.11-17.
Поліщук Я. Самопроекції письменника на тлі доби : [особливості сприйняття творчості Уласа Самчука укр. читачем] / Я. Поліщук // Вісті Рівненщини. – 2005. – 18 лют. – С. 4.
Поліщук Я. Формули ідентичності Уласа Самчука на тлі доби / Я. Поліщук // Дивослово. – 2004. – № 7. – С.26-29.
Радчик Р. Улас Самчук як редактор газети «Волинь» / Р. Радчик // Погорина. – 2008. – № 4/5. – С. 216-221.
Руснак І. Художня візія тоталітарної дійсності у прозі Уласа Самчука / І. Руснак // Дивослово. – 2005. – № 2. – С. 49-54.
Самчук Л. Гордість Волині – Улас Самчук : [про життєвий шлях письменника-земляка] // Вісті Рівненщини. – 2004. – 9 лип. – С. 4.
Самчук Л. «Мені ім’я це дороге навіки...» : [про укр. письм. Уласа Самчука] / Л. Самчук // Нове життя. – 2005. – 4 черв. – С. 2.
Сніжна О. До ювілейної дати : [про вид. кн. А. А. Жив’юка «Між Сциллою політики і Харибдою творчості : громадсько-політичний портрет Уласа Самчука»] / О. Сніжна // Нове життя. – 2005. – 19 лют. – С. 3.
Ткачук М. Художні виміри творчості Уласа Самчука / М. Ткачук // Укр. мова і літ.в школі. – 2005. - № 6. – С. 43-47.
Фасоля А. Стаття Уласа Самчука «Нарід чи чернь?» / А. Фасоля // Дивослово. – 2006. – № 2. – С.15-18.
Цимбалюк Є. Незавершений роман Уласа Самчука : [побачив світ невідомий роман Уласа Самчука «Дермань», який півстоліття припадав пилом в архівах] / Є. Цимбалюк // Голос України. – 2005. – 19 листоп. – С. 13.
Цимбалюк Є. Спогади дочки дружини Уласа Самчука [Ірини Прахової, котра нині мешкає у Києві] / Є. Цимбалюк // Вільне слово. – 2005. – 25 лют. – С. 12.
Чернихівський Г. «Народе мій! До тебе я ще верну» : [про життєвий і творчий шлях У. Самчука] / Г. Чернихівський // Друг читача. – 1993. – 21 січ. – С. 3.
Шевчук С. Народна культура Волині у спадщині Уласа Самчука / С. Шевчук // Нар. творчість та етнографія. – 2001. - № 1-2. – С. 6-12.
Якубчик О. Титан слова / О. Якубчик // Нове життя. – 2000. – 19 лют. – С. 1.
Інтернет-ресурси про У. Самчука
Улас Самчук – Гомер ХХ століття : сайт пам’яті Уласа Самчука : біографія. Книги. Фотоальбом. Спогади. Статті. Бібліографія [Електронний ресурс]. – Режим доступу: https://samchyk.oa.edu.ua/. - Назва з екрана.
Улас Самчук: Біографії українських письменників, поетів та драматургів [Електронний ресурс] // Бібліотека української літератури. - Режим доступу : https://www.ukrlib.com.ua/bio/letter.php?let=21. - Назва з екрана.
Радчик Р. В.Публіцистика Уласа Самчука в контексті українського державотворення [Електронний ресурс] // Електронна бібліотека Інституту журналістики. – Режим доступу : https://journlib.univ.kiev.ua/index.php?act=article&article=1333. - Назва з екрана.
Радчик Р. В. Улас Самчук як редактор газети "Волинь" [Електронний ресурс] // Електронна бібліотека Інституту журналістики. – Режим доступу : https://journlib.univ.kiev.ua/index.php?act=article&article=1092. - Назва з екрана.
Улас Самчук : [коротка біографія] [Електронний ресурс] // Вікіпедія : вільна енциклопедія. – Режим доступу : https://uk.wikipedia.org/wiki/Улас_Самчук. - Назва з екрана.
Гупало С. Неизвестный Улас Самчук [Электронный ресурс] // Зеркало недели. – 2006. – № 18 (13-19 мая). – Режим доступа: https://zn.ua/SOCIETY/neizvestnyy_ulas_samchuk-46693.html. - Название с экрана.
Макаренко Г. Встреча: Иван Кавалеридзе и Улас Самчук : два взгляда на одно событие [Электронный ресурс] // День. – 2007. - № 91 (8 июня). – Режим доступа : https://www.day.kiev.ua/182618/. - Загл. с экрана.
