Зимові свята

                                 День великомучениці Катерини 07.12

День великомучениці Катерини, чи, як звичайно це свято в народі називається, "Катерини", є свято дівочої долі. Напередодні цього свята хлопці постили, щоб Бог послав їм добру жінку. В самий же день свят, сьомого грудня, дівчата ворожать і закликають долю.
Напередодні Катерини дівчата клали під подушку листочки з різних дерев, помічаючи в такий спосіб кількох хлопців. Серед них мав бути і яблуневий листочок - "для дівчини". Лягаючи спати, юнка читала молитву Долі, аби змилосердилася над нею, а вдосвіта прохала найменшого в родині хлопчика витягти одного з них - який втрапляв, за того і вийде заміж.
Ранком, до сходу сонця , дівчина йде в садок і зрізує гілочку вишні. В хаті ту гілочку дівчина ставить у пляшку з водою і чекає свята Меланки. Якщо до "Меланки" вишня розів'ється і зацвіте - добрий знак, бо й доля дівоча цвісти буде. Засохне гілочка без цвіту - кепська ознака.
В цьому випадку під "долею" дівчата розуміють шлюб : є цвіт на гілочці - буде весілля, нема - восени доведется Покрову благати : "Свята мати, Покрівонько, покрий мою голівоньку".
традиційно з приходом Катерини з'являлися люті морози. Тому й казали : "Як Катерина по воді, то різдво по льоді".

   День Андрія Первозванного 13.12
День святого Андрія Первозванного припадає на 13 грудня. Стародавня християнська легенда каже, що апостол Андрій Первозванний проповідував християнство в самому Царгороді, на побережжях Чорного моря та в околицях нашої столиці - Києва.
В народі ще це свято називають Калита. Він вважається парубочим святом. Напередодні, себто 7 грудня, дівчата вже мали змогу визначати обрядодіями свою покровительку - Катерину. Свято Андрія є логічним продовженням молодіжних гулянь, де юнаки і дівчата шукали собі пару для майбутнього подружнього життя.
До прийняття християнства це свято називалося Калитою. Дехто вважає, що воно походить від слова "календи". Очевилно, ми маємо спарву з молодіжними вечорницькими зібраннями, які започаткувавшись 1 грудня, носили спільну назву Калити й тривали до Різдва - періоду повороту сонця на весну. В цей час найбільше вдавались до заклинань, завбачення майбутньої долі й ритуального кусання "калети".
Натомість первісну назву християнство замінило на святого апостола Андрія Первозванного.
На Андрія жінки не пекли хліба, не шили і не пряли.
В ніч під Андрія хлопці мають найбільші права - єдина ніч у році, коли парубкам за бешкети люди вибачають.
Удосвіта напередодні Андрія дівчата йшли до криниць, щоб набрати води в рот і замісити на ній борошно. За цим стежили хлопці, щоб розсмішити дівчат. Тоді останні зверталися з проханням не заважати, за що парубки вимагали відкупної - макітру вареників, котрі мали обов'язково бути на "андріївській вечері". Давши згоду, дівчата приносили воду, замішували тісто й гуртом випікали по дві кукілки (для себе й судженого). Ввечері, поклавши серед світлиці на невеличкий ослінчик або ж заслінку парну кількість балабушечок, впускали пса, якого цілий день тримали впроголодь. Чию хлібину собака з'їдав першою, та якнайскоріше вийде заміж; коли ж обнюхував і "перескакував" до інших - тій юнці цього року шлюб не світить, а коли забирав їство і біг в закуток - вийде на чужині.
Нерідко робили з клоччя дві свічки й підпалювали, приказуючи :
-Андрію-добродію, допоможи мені долю відшукати!
Якщо свічки згоряли рівномірно, прихилившись ода до одної, то це ознака щасливого шлюбу, а коли розхилялися - на неприємну сподіванку. Потім знімали взуття з лівої ноги й від столу почергово міряли доріжку до порога : чий чобіт перший стане на нього - та найскоріше вийде заміж.
Цікавиться дівчина ще й тим, хто буде її чоловік, якої вдачі та якого фаху? Щоб це вгадати, вона посипає на долівку трохи пшениці, наливає в мисочку води і ставить люстерко. Коли все вже готове, впускає півня і слідкує за ним : якщо півень нап'ється води - чоловік буде п'яницею, клюне пшениці - господарем, а як гляне в люстерко -- паничем і ледарем.
Цікаво ще знати, як будуть звати чоловіка? Виходить дівчина на вулицю і питає першого зустрічного чоловіка, як його звати. Так і майбутнього чоловіка зватимуть.
Дівчина бажає бодай у сні побачити, як її мйбутній чоловік виглядатиме. Для цього є інше ворожіння : лягаючи спати, дівчина скидає з себе крайку, робить з неї хрест і кладе під голову, шепочучи такі слова :

Живу в Києві на горах,
Кладу хрест в головах;
З ким вінчатись, з ким заручатись,
З тим і за руку держатись.

Якщо вночі їй присниться сон, що до неї підійшов парубок, взяв за руку і повів до вінця, то це буде її суджений.

 Варвари Великомучениці 17.12

17 грудня - день Варвари Великомучениці. Народна легенда каже, що свята Варвара Великомучениця була така мудра на вишивання, що вишила ризи самому Ісусові Христові.
В день Великомучениці Варвари гріх прати, білити і глину місити. Можна тільки вишивати.
"Варвари" - день повороту на весну.
До свята Варвари відповідно готувалися. Найпишніше воно проходило в дівочих гуртах. Юнки варили вареники з маком і запрошували хлопців на вечерю. Кожен парубок мав принести наливку чи медівку.
Сівши за стіл, починали їсти обрядову страву. Але хлопці не поспішали смакувати нею, ретельно придивлялися до виробів. Справа в тім, що за традицією юнки готували так звані "ліві" вареники, начиняючи їх клоччям або вовною. На Поліссі замість маку підсипали борошно; звалися вони "пирхунами" - через те , що мука пурхала - розліталася навсебіч. Це викликало загальний сміх, а невдаху охрещували зневажливим прізвиськом -"пирхун", яке нерідко залишалось на все життя.

 День святого Миколая - 19 грудня
 Зимовий Миколай вважається покровителем усіх бідних і знедолених, землеробства й тваринництва, земних вод, на яких рятував людей.
Під цю пору зима остаточно "лягає" на землю.
Знаменитий в усьому світі санта Клаус, що ощедрює дітвору багатими передноворічними дарунками. У нас цю роль виконує Дід Мороз. Проте не всі знають, що в Україні був свій національний патрон, котрого й дотепер шанують у Галичині. Це - святий Миколай. В цей день святий Миколай кладе слухняним дітям під подушки подарунки, а неслухняним - лозину.
Діти свято вірили в існування доброго захисника і намагалися не гнівити "діда Миколая, який знає про все".

 Ганни- 22 грудня
 У пізніші похристиянські часи день зачаття святої Ганни, що припадає на 22 нрудня, не позначений якимись особливими обрядодіями. Хіба що вагітні жінки остерігалися працювати, а на Закарпатті дівчата й молодиці, в яких часто боліла голова, не пряли. проте в давнину це була окрема і досить значна дія, бо в народі свято називають "родинами сонця". Це пов'язано з тим, що на це свято припадає зимове сонцестояння, після чого воно "повертає на літо, а зима на мороз". Відтак казали : "Прийшли Ганки - сідай в санки!"
Цього дня юнки збиралися на свої дівочі сходки, щоб узгодити, як будуть святкуватися різдвяні свята.
З Ганниного дня починали готуватися до свят і жінки : мастили та прибирали оселі, краще підгодовували свиней, щоб мати свіжину до Різдва.

 Новий Рік 01.01
 У новорічну ніч у більшості не сплять. У цю ніч, як і у Святу, шугають різні злі сили по світу і тим, що сплять, можуть заподіяти лихо.
Опівночі - 12ій годині, виходять люди надвір слухати, як "Новий Рік" проганяє старий і свариться з ним. Старий рік відходить і хоче забрати все своє з собою, але Новий рік віддає лише "лихе", а добре залишає.
За анімістичним світоглядом у новорічну ніч "шугають" з вітром і добрі сили й злі. Не можна людині спати, бо треба й "Щедрого" зустріти, і Новий Рік, і духів-ладо, і вирядити старий рік, і охороняти майно від злих сил... Треба й чаклувати-приворожувати, прихиляти добрі сили, а злі відганяти... Треба й підглядати, де "гроші горять", і оберігати корів від відьом, бо в цю ніч вони з старим роком на мітлах літають на місяць...
А до всього, у деяких ісцевостях, зокрема на Волині, зберігся звичай "красти" щось у сусіда. Про цю крадіжку домовляються заздалегіть. І коли пощастить таки украсти коня, корову, воза чи якусь дрібну річ з господарств - господар мусить брати "могорич" і викупити негайно.
З самого рання по хатах починають ходити посівальники - хлопці, з різним мішаним зерном у рукавичці, прив'язній до пояса.Вони ходять по хатах "засівати" чи "посівати", з Нови роком вітати. Діти-хлопчики - це символ багатства, добра, надії,здоров'я...
У день Нового року не можна свритися, казати "поганих" слів, згадувати про "злого", що з прийняттям християнства стали звати чортом.. Не можна нікому нічого ні позичати, ні дарувати, за винятком посівальників та переодягненому карнавалові. Цим треба обов'язково подякувати-заплатити грішми чи чимсь іншим.
Також на Новий Рік практикується ховатися господареві за хлібом чи пирогами й питатися своїх дітей, чи бачать його.
Обід на Новий Рік мусить бути особливо багатий та смачний, з кільканадцяти страв.
А взагальному, свято Нового року - це свято надії і віри у краще майбутнє, ось чому завжли люди ставлять питання "Що принесе нам Новий Рік?!"

  Свят-вечір - 06.01
 Ще вдосвіта, як тільки день синім проблиском заглянув у хату крізь замерзлі шибки, господиня приступала до праці. Першою магічною дією було дубавання нового вогню. Господиня діставала з покуття кремінь і кресало, які останні дванадцять днів лежали під образами.
Господиня пов'язувалась хусткою і заходилась готувати дванадцять свят-вечірніх страв.
Всі члени родини теж повинні бути вдома. "Боже сохрани,- кажуть люди, - десь заночувати в цю ніч, цілий рік будеш блукати по світі". Боронь, Боже, і сваритися в цей день! Навпаки, добре помиритися з ворогами, щоб у новому році було мирно і в хаті, і поза хатою.
Так у турботах і проходить день. Сьогодні не снідають і обходяться без обіду. Хіба дітям, що не можуть терпіти голоду, мати дозволить щось з'їсти, та й то лише в обіденний час.
Вся родина чекає, коли на небі з'явиться перша зірка, що має сповістити всім людям про велике чудо - народження Сина Божого.
І тільки після чого можна приступати до Святої вечері. Свята Вечеря - це спільна вечеря всього роду. Навіть мертві родичі і безвісти загинули - всі мають у цей вечір зібратися разом, щоб трапезувати цілим родом.
Живі, пам'ятаючи своїх мертвих родичів, ставили для них кутю та узвар на вікнах, розкидали варений біб по кутках, залишали немитими ложки та миски після вечері, - "щоб душі могли їх лизати для поживи".
Під час вечері виходити з-за столу не годиться, розмовляти багато- теж не добре.

 Різдво - 07.01
 Один з найзнаменніших і найвеличніших празників святкового календаря, яким власне започатковується рік, є Різдво Христове, що в народі йменують просто Різдвом. Відтак повсюди в храмах відправляють нічну божу Службу з таким розрахунком, щоб завершити її удовіта та знову сісти за святкову вечерю.
Першими сповісниками народження Христа були діти та підлітки. Вдосвіта семи-восьмилітні хлопчаки йшли до односельців віршувати-віншувати, себто вітати родичів та сусідів зі святом Різдва.
Родина сідала за вранішню Свят-вечерю, доки не зійшло сонце. Адже за віруваннями, добрі духи перебували у хаті лише із сутінками.
Розговівшись, лягали спати. До обіду, як правило, ніхто не ходив у гості.
Потім відбувалась родинна вечеря. Вона тривала допізна. Ніхто з присутніх не згадував сумних історій та образ, бо це трапезування мало "очистити всіх од скверни і об'єднати злагодою та любов'ю".
Надвечір починалось масове колядування. Різдвяні колядницькі гурти споряджали переважно парубки.

  Меланки - 13.01
 Якщо перед Різдвом готували багату, переважно з дванадцяти страв, вечерю, то напередодні Нового року, цебто 13 січня - щедру. Вона не мала такого великого вибору, але була вельми смаковитою : ковбаси, смажене м'ясо, печеня, локшина й обов'язково млинці - як символ Сонця.
Оскільки за християнським календарем це день преподобної меланії Римлянки, що померла 439 року, то його й називають Меланками, а наступний день - Василями.
Сідаючи до вечері, кожен одягав нову або свіжовипрасовану сорочку. Повечерявши, сусіди йшли один до одного миритися, щоб Новий рік зустріти в мирі та злагоді. Між тим, хлопці, які недавно "отримали гарбуза", вдруге засилали сватів, з надією на згоду.
У цей час дівчата йшли щедрувати. Як правило, щедрували вони під вікнами, не заходячи у дім.
На Меланки дівчата ворожили.
Помічені за ознаками хлопця палички несли до ополонки й кидали у воду. Вранці спостерігали : чию паличку вода знесла, та юнка вийде заміж. Дехто з дівчат заготовляв три палочки - з очерету, сіна та дерева і вчиняли те саме; яка помітка найближче крутилася, такий буд чоловік : очерятина - бідний, дерев'яна- тесля, а із сіна - багатий.
Лягаючи спати, клали під подушку гребінця і нашіптували :
- Суджений-ряджений, розчеши мені голову! - хто присниться, той і є майбутнім чоловіком.
Перед сном клали на тарілку з водою кілька цурупків з віника, приказуючи :
-Суджений-ряджений, перевези через місток. - Якщо вранці галузка пристала до вінця, то побереться з тим, хто приснився.

   Водохреща -19.01
 Ранком у церкві відбувається Богослуження. По Богослуженні весь народ іде процесією на річку до хреста. Попереду несуть дерев'яний церковний хрест.
Після водосвяття всі люди повертаються до своїх хат.
В усіх хатах пили свячену воду, кропили хату святою водою. Воду, що залишилась, наливали в пляшку, яку зберігали цілий рік.
По обіді дівчата бігають до річки вмиватися в "йорданській воді" - "щоб були рожеві лиця".

   Голодна Кутя - 18.01
 Напередодні Водохрещів святкується "Голодна кутя" або другий Свят-Вечір. Увесь цей день віруючі люди нічого не їдять - постують. Сідають вечеряти, коли вже засяє вечірня зоря. На вечерю подаються пісні страви - смажена риба, вареники з капустою, гречані млинці на олії і кутя та узвар.
По вечері діти проганяють кутю : вибігають з хати і паліччям б'ють знадвору в причільний кут, примовляючи :

Тікай, кутя, із покуття,
А узвар - іди на базар,
паляниці, лишайтеся на полиці,
А "дідух" - на теплий дух,
Щоб покинути кожух.

Після вечері всі кладуть свої ложки в одну миску, а зверху - хлібину, "щоб хліб родився".
Вода, освячена в надвечір'ї богоявлення - "вечірня вода" - вважається святішою, ніж з Водохрищів, і вона "зглидлива на всяке лихо".
Дівчата в цей вечір ворожать : збирають зі столу ложки після вечері і йдуть на поріг тарабанити ложками - де пес завиє, туди дівчина заміж піде.