Весняні свята

Стрітення
Хоч Стрітення і припадає на календарну зиму, проте - це перше свято весни. В цей день зима, кажуть, іде туди, де було літо, а літо - де була зима. По дорозі вони зустрічаються і говорять між собою.При зустрічі на Стрітення стара Зима і молоде Літо сперечаються між собою - кому йти, а кому вертатися? Якщо до вечора стане тепліше - Літо переспорило Зиму, а якщо холодніше - Зима.Погода в цей день мала показати, хто ж переборе: зима чи весна. Цікаво, що в селі частіше говорили про двобій зими з літом ( а не з весною), оскільки в давнину наші пращури ділилил рік на два сезони - зиму й літо, тобто на зимове та літнє сонцестояння ( в образі Коляди та Купала).
На Стрітення проводили в церкві службу (у цей день Діва Марія вперше прийшла з Ісусом до храму), святили воду і свічки. Як і вода на Водохреща, громницька вода, вважали в народі, була наділена цілющими властивостями, нею лікували, наприклад, пристріт. На Слобожанщині пасічники, коли приходила пора, кропили цією водою вулики.

"Явдохи"
Прихід весни - це свято Явдохи. Воно припадає на 14 березня за новим стилем, але за старим цей день якраз і був першим днем весни-красни, а значить, символізував початок нового року, відродження життя. У перший день весни селяни вважали своїм обов'язком задобрити Явдоху і покликати весну, показати їй, як на неї чекають. Господині випікали в цей день обрядове печиво, а діти та й усі інші співали пісень, в яких закликали весну. Цікаво, що і печиво, і пісні називалися веснянками.
Укранці вірили, що саме в цей день прилітають з вирію граки, і вони радо їх зустрічали, адже ці граціозні пташки несли на своїх крилах весну. В цей же день чекали повернення з теплих країв і ластівок.

Благовіщення
Благовіщення - велике весняне свято, в цей день зазвичай уже тепло, тобто весна прийшла й утвердилася на землі. І для селян це була Благая вість, така, як і про те, що має народитися Іісус.На Благовіщення вже не закликали, а вітали Весну: в багатьох селах були поширені дівочі хороводи біля церкви.
Якщо на Благовіщення, йдучи по воду, дівчина знайде квітку первоцвіту, то це знак, що цього літа вона заміж піде.

Масляна

Масляна - це останній тиждень перед Великим постом. 
Головною їжею на Масляну є вареники з сиром і сметаною, але й гречані млинці на маслі або на смальці смажені - теж обрядова їжа в ці дні на Україні. Такі млинці або щось подібне печуть і інші слов'янські народи. Цей звичай ведеться здавен-давен, бовже в св.Письмі слов'янською мовою цар Давид народові "даяша на млину сковородному".
У народі Масляну дуже любили, адже святкування з іграми й піснями тривало цілий тиждень. а які вареники з сиром та млинці готували в цей час! На Масляну влаштовували ігри , гойдалки, каруселі, каталися на ковзанах, діти гралися в сніжки. Багато пісень та жартів супроводжували цей тиждень. Останній день Масниці - це прощена неділя. У цей день треба було тричі сказати :"Прости мені", на що мала бути відповідь : "Хай Бог простить", тобто людина не брала на себе ролі судді, не мала вирішувати, чи прощати, чи ні.

Вербна неділя
Неділя за тиждень до Великдня називається "Вербною", "шутковою" або "квітною", а тиждень перед цією неділею - "вербним". 
У Вербну неділю святять вербу. Під церкву заздалегідь навозять багато вербового гілля. Зранку на Богослуження сходяться всі - старі й малі, бо "гріх не піти до церкви, як святять вербу".
Коли закінчується служба і священик окропить гілля свяченою водою, то діти - одне перед одного - стараються якнайшвидше дістати вербу і тут же проковтнути по кілька "котиків" - "щоб горло не боліло".
Якщо, ввійшовши до хати, заставали когось, що проспав заутреню, то били такого свяченою вербою, примовляючи: "Не я б'ю - верба б'є, За тиждень Великдень, Недалечко червоне яєчко!"
Молоді хлопці та дівчата билися свяченою вербою ще й коло церкви, та й дорогою, як додому йшли; а б'ючись промовляли: "Будь великий, як верба, А здоровий, як вода, А багатий, як земля!"
Свячена верба користується великою пошаною серед нашого народу. "Гріх ногами топтати свячену вербу", а тому навіть найдрібніше гілля, якщо воно залишилося після освячення, палили на вогні, щоб, боронь Боже, під ноги не потрапило.
Верба має велике значення в народній медицині. Коли хворіють люди або тварини, то знахарі варять свячену вербу разом з цілющими травами і напувають тим варивом хвору людину чи тварину - у повній надії, що поможе. Виваром свяченої верби мочать голову і цим лікуються від болю голови. Лікуються свяченою вербою і від пропасниці та ревматизму, збивають нею гарячку. Товчене листя з верби кладуть на рани, а горілку, настояну на її листі, п'ють проти шлункових захворювань.

Великдень (Пасха)
Великдень - у християнстві - символ воскресіння Господнього, радості, вічного життя; завершення відкуплення людського роду.
Сама назва Пасхи походить від єврейського дієслова passah - "переходити", і пов'язане воно з виходом євреїв з Єгипту, про що розповідається у різних біблійних книгах.
Перед своєю стратою Ісус Христос їсть Паску разом із своїми учнями-апостолами. Цей епізод Біблейської історії відомий як Таємна Вечеря. Коли вона проходила, Ісус показав зразок смиренності, омивши ноги своїм учням та обтерши їх.
Звичаї, що супроводжують свято Пасхи, також мають дуже давнє походження. Христосування бере початок від послання апостола Павла до римлян:"Вітайте один одного святим поцілунком". При цьому віруючі уподібнюються учням Христовим.
Звичай дарувати червоні яйця пов'язаний з іменем Марії Магдалини, яка після вознесіння Христа проповідувала Євангелія. Червоний колір - символ крові Христа. Яйце, що має значення символу життя взагалі, переосмислюється таким чином, постаючи символом вічного життя, котре дарував Ісус Христос своїм воскреінням.
В Україні Великдень має давнє коріння, відзначається навесні, у першу неділю після рівнодення. Готувалися до нього заздалегідь, а після вербної неділі вже розписували й фарбували варені яйця, робили писанки та крашанки, пекли спеціальну паску, обрядове печиво, готували багато інших смачних страв. Окрім цих обрядових ритуалів влаштовували великодні гуляння, молодіжні ігри, танці, розваги. Велике значення мав обряд шанування предків, коли родичі ходили на кладовище з паскою, яйцями та обідали на могилах.
Нині віруючі також печуть паску, фарбують яйця, розписують писанки, несуть до церкви, щоб освятити. У церкві всю пасхальну ніч іде служба, у кожній хаті - свято, пісні, танці, ігри.При зустрічі люди кажуть: "Христос воскрес(е)" і відповідають: "Воістину воскрес". Відвідують померлих на кладовищах, роздають милостиню, щоб упокоїти їх душі.

Писанка

Писанка - символ Сонця; життя, його безсмертя; любові й краси; весняного відродженя; добра, щастя, радості. Писанка - це розмальоване великоднє куряче або декоративне яйце. Дослідники вважають, що українська писанка має понад 100 символічних малюнків. Напр., кривулька знаменувала нитку життя, вічність сонячного руху. Кривулька або безкінечник -це символ початку і кінця. Тригвер або триніг символізував, на думку одних, небо, землю і повітря, на думку інших - повітря, вогонь і воду, треті вважали його символом життя людини. Четверті трактували його як символ неба, землі й пекла. Символічне навантаження мала і кольорова гама писанок. Червоний колір усимволізовував радість життя, любов, жовтий - місяць і зорі, урожай; зелений - багатство, буяння рослиного світу, його воскресіння; блакитний - чисте небо, здоров'я; бронзовий - матінку-землю; чорний з білим - пошану до померлих родичів, їхніх ду та ін.
Із запровадженням християнства змінюється поступово і символіка писанки. Вона стала символом радості й віри у Воскресіння Ісуса Христа як символу всепрощення. Для писанок були характерні такі орнаменти: решітки, віконця, клинці, вітрячки, кошики, грабельки, зірки, хрестики, павучки.
Писанки використовували як опредмечений символ кохання, даруючи їх юнці. У народній медицині ними "викачували" хвороби. Свячені писанки закопували у землю (на великий врожай), клали у домовину, у ясла для худоби. Лушпиння із писанки кидали "на щастя" на дах оселі та ін.